Нейропатичний біль на вторинному етапі реабілітації військовослужбовців

Одним із важливих патогенетичних чинників який потрібно враховувати при складанні програми реабілітації пацієнтів після отриманих вогнепальних поранень є резидуальний нейропатичний біль.

Такі фактори як: діабет, оперізуючий лишай, вплив алкоголю, нікотину, прийом хіміотерапевтичних препаратів(цисплатин, паклітаксел, вінкристин та ін.), здавлення чи інфільтрація нервового волокна, ампутація – які зазвичайвважаються причинами виникнення даного болю, в даній ситуації стають факторами ускладнення.





Біль може провокуватись з різних рівнів нервової системи — периферичних нервів, спинного, головному мозку.Пошкоджені нервові волокна надсилають «неправильні» сигнали до больових центрів в центральній нервовій системі. Відповідно функція нерва може змінюватися як в місцях його пошкодження так і у ділянках центральної нервової системи (центральна сенсибілізація).

Нейропатичний біль як правило не має чіткої характеристики. Він може бути як спонтанний (який виникає без стимуляції), стріляючий, пекучий, колючий, електричний або проявлятись у якості парестезій (поколювання, оніміння). Часто біль можна спровокувати такими подразниками як холод, «м’яке» торкання шкіри, тиск тощо. Такий тип болю називається гіпералгезією. Як правило в подальшому із-за нейропатичного болю виникають проблеми зі сном та розвиток емоційної лабільності.


Діагностується нейропатичний біль перш за все з анамнестичних даних хвороби та під час проведення неврологічного фізикального огляду.


Лікування може включати медикаментозну терапію, фізіотерапію, психологічне консультування і хірургічне втручання.

Ціллю в реабілітації є:

  • Забезпечення полегшення болю (pain management)

  • Підтримання функціональності м’язів

  • Підвищення якості життя

  • Ліки, які зазвичай призначаються для лікування нейропатичного болю, включають протисудомні препарати, такі як:

Pregabalin (Lyrica®).

Carbamazepine (Tegretol®).

Gabapentin (Neurontin®).

Topiramate (Topamax®).

Lamotrigine (Lamictal®).


Також можуть призначатись антидепресанти, такі як:

Amitriptyline (Elavil®).

Duloxetine (Cymbalta®).

Nortriptyline (Pamelor®).

Venlafaxine (Effexor®).





Отримання рецептів на дані препарати не означає, що у пацієнта є судоми або депресія, однак з огляду на медичну доказовість, що хронічний біль може посилюватися тривогою або депресією призначення даних медикаментів є доцільним. Лідокаїн або капсаїцин — пластирі, креми або мазі також можуть бути використані на проблемну ділянку. Опіоїдніанальгетики менш ефективні при лікуванні нейропатичного болю, а негативні ефекти можуть перешкодити їх тривалому застосуванню. Біль також можна лікувати за допомогою ін’єкцій стероїдів, місцевих анестетиків або інших ліків безпосередньо в уражені нерви.

Нейропатичний біль, який не реагує на терапію, згадану вище, можна лікувати за допомогою стимуляції спинного мозку, стимуляції периферичних нервів і стимуляції ділянок головного мозку.

В цілому нейропатичний біль важко піддається повному виліковуванню, але зазвичай не є загрозливим для життя. В поєднанні з фізичною, фізіотерапевтичною реабілітацією, підтримкою емоційного, соціального та психічного благополуччя можна керувати своїм болем до рівня, який покращує якість життя.


6 views