Джеймс Па́ркінсон (англ. James Parkinson; 11 квітня 1755 — 21 грудня 1824) — англійський психіатр, геолог, палеонтолог, політичний активіст.Джеймс Паркінсон найбільш відомий за публікацію «Есе про тремтячий параліч» (An Essay on the Shaking Palsy) 1817 року, яка розкрила хворобу Паркінсона визнаним захворюванням.
Хвороба Паркінсона (ХП) має широкий спектр симптомів, які зазвичай починаються з порушенням нюхової чутливості, тремору, скутості та сповільнення рухів. У міру прогресування захворювання моторні симптомиможуть включати відчуття замерзання, маскоподібне обличчя, симптом прилиплої стопи.
Лікування ХП за допомогою фізіотерапії рекомендується задля зменшення скутості і дискомфорту, щоб мати змогу пацієнтам продовжувати виконувати щоденні завдання та зберігати соціальну незалежність.
Належно підготовлені фізіотерапевти можуть коригувати рухові симптоми ХП, що є актуальним на всіх стадіях хвороби, включаючи ранню діагностику. Фізичні терапевти, які спеціалізуються в реабілітації неврологічних захворювань, рекомендують вправи спрямовані на покращення балансу та координації, гнучкості, витривалості та сили. Дослідники виявили, що під час фізіотерапії ХП частота тренування важливіша за тип вправ, якими займається пацієнт.
Існує два різних типи симптомів ХП: моторні симптоми, які пов’язані з рухом, і немоторні, які не пов’язані з рухливою активністю. Немоторні симптоми, такі як проблеми зі сном, втрата нюху, тривожність, депресія, апатія та запаморочення під час зміни положення тіла в просторі, можуть з’явитись задовго до появи будь-яких моторних симптомів. Відомо, що моторні симптоми починаються приблизно у віці 60 років і старше. Деякі моторні симптоми, які люди з ХП можуть помітити, включають: невелике тремтіння рук або щелепи під час спокою, жорсткість або ригідність м'язів, поганий баланс, зміна стереотипу ходи, труднощі з ковтанням, зміною голосу.
На даний момент не існує жодного відомого способу попередити або вилікувати ХП. Дослідження показали, що фізична терапія призводить до поліпшення які тривають лише до тих пір, поки люди продовжують виконувати вправи. Фізіотерапевти навчають фізичним вправам для зміцнення сили м’язів. Дослідники продемонстрували, що фізичні вправи підсилюють вивільнення захисних нейротрофічних факторів мозку і збільшують пластичність мозку, здатність мозку реорганізовуватись і формувати нові зв’язки між нейронами. Дослідження показують, що вправи які включають цілеспрямовані тренування та аеробну активність покращують кровотік і полегшують нейропластичність у літніх людей та покращують рухову функцію при ХП. Також, згідно наукових даних вплив фізичних вправ на мозок не збільшує вироблення дофаміну, вони допомагають організму більш ефективно використовувати дофамін.
Тому, основними фізіотерапевтичними стратегіями мають бути:
1.Компенсаторні стратегії, які допомагають компенсувати зміни, які тіло зазнає через інвалідність. Вони включають в себе вивчення нових технік рухів.
2.Амплітудне тренування, яке використовує високі кроки, великі махи руками та інші високо амплітудні рухи. Попереджає прогресування гіпокінезії.
Для надання належного догляду під час проведення фізіотерапії при ХП необхідна поглиблена підготовка неврологічної спрямованості. Фізіотерапія зазвичай вимагає кількох 30-60-хвилинних сеансів на самому початку. Перша зустріч є оцінкою та включає рекомендовані вправи. Наступні кілька зустрічей використовуються для перевірки прогресу та внесення будь-яких коригувань у домашню програму вправ, якщо це необхідно.
Comments