Одним із важливих патогенетичних чинників який потрібно враховувати при складанні програми реабілітації пацієнтів після отриманих вогнепальних поранень є резидуальний нейропатичний біль.
Такі фактори як: діабет, оперізуючий лишай, вплив алкоголю, нікотину, прийом хіміотерапевтичних препаратів(цисплатин, паклітаксел, вінкристин та ін.), здавлення чи інфільтрація нервового волокна, ампутація – які зазвичайвважаються причинами виникнення даного болю, в даній ситуації стають факторами ускладнення.
Біль може провокуватись з різних рівнів нервової системи — периферичних нервів, спинного, головному мозку.Пошкоджені нервові волокна надсилають «неправильні» сигнали до больових центрів в центральній нервовій системі. Відповідно функція нерва може змінюватися як в місцях його пошкодження так і у ділянках центральної нервової системи (центральна сенсибілізація).
Нейропатичний біль як правило не має чіткої характеристики. Він може бути як спонтанний (який виникає без стимуляції), стріляючий, пекучий, колючий, електричний або проявлятись у якості парестезій (поколювання, оніміння). Часто біль можна спровокувати такими подразниками як холод, «м’яке» торкання шкіри, тиск тощо. Такий тип болю називається гіпералгезією. Як правило в подальшому із-за нейропатичного болю виникають проблеми зі сном та розвиток емоційної лабільності.
Діагностується нейропатичний біль перш за все з анамнестичних даних хвороби та під час проведення неврологічного фізикального огляду.
Лікування може включати медикаментозну терапію, фізіотерапію, психологічне консультування і хірургічне втручання.
Ціллю в реабілітації є:
Забезпечення полегшення болю (pain management)
Підтримання функціональності м’язів
Підвищення якості життя
Ліки, які зазвичай призначаються для лікування нейропатичного болю, включають протисудомні препарати, такі як:
Pregabalin (Lyrica®).
Carbamazepine (Tegretol®).
Gabapentin (Neurontin®).
Topiramate (Topamax®).
Lamotrigine (Lamictal®).
Також можуть призначатись антидепресанти, такі як:
Amitriptyline (Elavil®).
Duloxetine (Cymbalta®).
Nortriptyline (Pamelor®).
Venlafaxine (Effexor®).
Отримання рецептів на дані препарати не означає, що у пацієнта є судоми або депресія, однак з огляду на медичну доказовість, що хронічний біль може посилюватися тривогою або депресією призначення даних медикаментів є доцільним. Лідокаїн або капсаїцин — пластирі, креми або мазі також можуть бути використані на проблемну ділянку. Опіоїдніанальгетики менш ефективні при лікуванні нейропатичного болю, а негативні ефекти можуть перешкодити їх тривалому застосуванню. Біль також можна лікувати за допомогою ін’єкцій стероїдів, місцевих анестетиків або інших ліків безпосередньо в уражені нерви.
Нейропатичний біль, який не реагує на терапію, згадану вище, можна лікувати за допомогою стимуляції спинного мозку, стимуляції периферичних нервів і стимуляції ділянок головного мозку.
В цілому нейропатичний біль важко піддається повному виліковуванню, але зазвичай не є загрозливим для життя. В поєднанні з фізичною, фізіотерапевтичною реабілітацією, підтримкою емоційного, соціального та психічного благополуччя можна керувати своїм болем до рівня, який покращує якість життя.